Влада Лісова – студентка IV курсу факультету іноземної філології. Сьогодні Влада – ще одна Erasmus Alumni для Університету Огієнка. Студентка навчалась у Католицькому університеті в місті Ружомберок, реалізуючи академічну мобільність в межах напряму КА-1.
Владо, спробуймо зі самого початку. Розкажи, звідки дізналась про можливість академічної мобільності, чому вирішила брати участь в конкурсі й, нерешті, які були думки, коли вже збирались валізи?
Коли нам в університеті розповідали про програми мобільності, це здавалося чимось нереальним, проте дуже крутим. Десь у середині 3 курсу я дізналася, що ми, студенти іноземної філології, маємо право навчатися за кордоном. На інформацію натрапила зовсім випадково – заглянула на офіційну сторінку нашого К-ПНУ. А тоді у міжнародному відділі у нас в університеті мені детально розповіли про всі умови участі. І все. Вирішила, що потрібно спробувати! Бо чомусь завжди мріяла навчатися за кордоном, але, разом із цим, завжди знала, що повернусь працювати та жити в Україну.
Після конкурсу, через годинку, мені зателефонувала Тетяна Володимирівна Сторчова і повідомила, що я матиму можливість поїхати на навчання. І звісно ж – «збирайте валізи».
Довгий час обдумувала той факт, що не бачитиму своїх близьких і рідних так довго – цілих 4 місяці. Але, дякуючи Богу, все складалось якнайкраще. Коли збирала валізи, в голові було одне: «Я готова і все зможу, головне зараз – вірити й робити усе, що потрібно». Я багато працювала і все це не тільки, аби вдосконалити себе, але я для того, щоби мої рідні, знаєте, навіть не те щоби пишалися, проте знали, яка я в них є.
Коли вже опинилась у Ружомберку і вперше зайшла в Католицький університет – які були враження?
Як тільки побачила свій університет у Ружомберку, була приємно здивована його компактністю та теплотою. Університет вміщує усе, що потрібно для студента: бездоганна бібліотека, смачна їдальня, місця для відпочинку та багато іншого.
Усе було ніби не зі мною, не могла уявити собі, що я дійсно є тут – у Католицькому університеті, в Словаччині (посміхається).
Оціни, будь ласка, рівень адаптації за 10-тибальною шкалою. Що було найважчим, що – найпростішим?
Таке собі «призвичаєння» тривало перші тижні, адже клімат трішки інший (гори все-таки), нові люди, нові співмешканці, нові викладачі та студенти, загалом – нова місцевість. Якщо оцінювати за 10-тибальною шкалою, то моя адаптація пройшла на усі «десять».
Не можу сказати, що щось конкретно було важким, а інше – легким. Було по-різному.
Звісно ж, було величезне бажання мати близьких поруч. А найлегше – це, мабуть, пристосування до нового оточення та місцевості. Роки навчання в університеті та поїздки за кордон не були марними.
Про навчання. Як відрізняється навчальна система в Католицькому від нашої, огієнківської?
Що ж до системи навчання у Словаччині та у нас….? Перш за все хочу зазначити, що я поїхала на навчання зі знаннями, які мені дала alma mater. І, відверто кажучи, результати – супер. А це означає, що наша система навчання зрощує якісні плоди.
Як і в Словаччині, так і в Україні, системи навчання схожі між собою: лекції, семінари, інші види робіт та екзамени. На перший погляд нічого особливого, але геть усе потребує вашого часу, терпіння. Єдине, що відрізняє нас від студентів європейських ЗВО, то це наполегливість та працьовитість.
Уяви себе в амплуа ректора університету, які зміни би реалізувала тут, в стінах альма-матер (можливо, розклад, дисципліни, процес викладання)?
Це насправді важка та клопітка праця, яка потребує багато сил і терпіння. Та все ж, якби я мала можливість щось змінити, то це, напевно, стосувалось би процесу викладання. Наприклад, лекція, а після неї, на цьому ж тижні, семінар – досить таки ефективна процедура, яка приносить якісні знання, пробуджує бажання вчитися.
А також, напевно, надала би студентам менше годин для теорії, а більше – для практики: як-от створення проєктів задля співпраці з іншими університетами, різноманітні акції чи поїздки.
А тепер навпаки, чого не вистачало в університеті в Ружомберку?
А чого ж мені не вистачало? (задумливо дивиться вгору). Знаю чого! Сталого графіку викладання предметів. Знаєте, були ситуації, коли час двох різних пар збігався – і тобі потрібно було обрати лише один предмет. Це, звісно ж, супер, що студенти мають право вільно обирати предмети, але, водночас, неможливо ходити на усі, які би хотілося вивчати.
Знаю, що ти багато часу проводила з еразмусівцями. Що закарбувалось у пам’яті найсильніше? Можливо, якийсь особливий вікенд чи казусна ситуація…
Так, дійсно, завдяки еразмусівцям, з якими я була там, це навчання ставало ще цікавішим і продуктивнішим. Відверто кажучи, багато залежить від людей у тому чи тому місці. Саме люди, я думаю, надають твоєму серцю теплоти та радості, коли згадуємо якийсь пережитий момент.
Ми разом багато подорожували: відвідали мальовничу Прагу, теплу Угорщину, романтичну Австрію та близьку нам Польщу. Подорожі й стали спогадами, які гріють серце. Кожна ситуація є важливою й незабутньою. Ми разом ділилися переживаннями, ідеями та моментами з нашого щоденного життя.
Чи відрізняються студенти в Ружомберку від студентів у Кам’янці-Подільському?
Ні, адже в Ружомберку багато й українських студентів. Я відчувала себе, ніби вдома. Частково, звичайно. Зрозуміло, що кожен із нас різний, але, як українці, так і словаки є щирими, відкритими та наполегливими людьми.
На твою думку, яким студентом потрібно бути, аби поїхати навчатись за програмою Ерамус+? Твоя порада студентам університету.
Найперше – студентом, який хоче досягнути чогось у житті. Кожен, хто прагне чогось здобути, повинен працювати, працювати і ще раз працювати. Знання – це наша сила. То кому, як не нам, брати вершини Європейських вузів?
По-друге, відкритим на спілкування і щирим. Головне правило життя в суспільстві, як на мене, – вміти говорити, але й вміти вислухати співбесідника. Це у житті дуже допомагає. Бути Людиною, думаю, – головне правило.
По-третє, бути готовим до всього, що може статися у твоєму житті. Поразки, падіння, все що важко – справді, як кажуть, робить нас сильнішими. А ще важливо залишатися таким, як ти є, і тоді усе вийде!
І фінальне, Владо: варто чи ні взагалі виходити зі зони комфорту задля подібного досвіду?
Упродовж життя ми зіштовхуємося з різними труднощами. Аби досягти успіху, потрібно виходити зі зони комфорту. І навчання в Католицькому – це якраз про вихід із зони комфорту.
Упродовж чотирьох місяців я була далеко від дому, сім’ї, друзів. Всюди нові люди та ситуації, які тобі потрібно вирішувати самій. Усе це складно… виходити зі зони власного задоволення та спокою. Проте, це допомагає, бо попереду доросле життя, в якому потрібно бути ще більше самостійним та відважним.
А головне, пам‘ятайте – ніколи нічого не потрібно боятися, бо, коли ти це зробиш, як не зараз, не в цей момент, не з цими людьми?
ЕРАЗМУС: РЕЗУЛЬТАТИ ВІДКРИТОГО ЗАСІДАННЯ КОНКУРСНОЇ КОМІСІЇ (28.11. 2019 о 15:45, 208 ауд.)
щодо участі у програмі Erasmus+KA107 – академічна мобільність (Академія образотворчих мистецтв імені Яна Матейка у Кракові (Республіка Польща).
Члени конкурсної комісії:
Результати конкурсу:
Бажаємо успіху!
ЕРАЗМУС: РЕЗУЛЬТАТИ ВІДКРИТОГО ЗАСІДАННЯ КОНКУРСНОЇ КОМІСІЇ (13.11. 2019 о 15:30, 208 ауд.)
щодо участі у програмі Erasmus+KA107 – навчання у Жешувському університеті (24 лютого 2020 року – 5 липня 2020 року)
Члени конкурсної комісії:
Результати конкурсу:
Бажаємо успіху!
Міжнародний тиждень Еразмус+ в Україні тривав з 4 по 8 листопада. Участь у Міжнародному тижні – це щоденні інформаційні конференції, сесії, спілкування та можливість зустрітись зі потенційними національними та міжнародними партнерами задля майбутньої співпраці. Місце проведення: м. Київ, Київський національний університет імені Тараса Шевченка. Представниками від Університету Огієнка були Тетяна Сторчова (керівниця відділу міжнародних зав’язків), Ольга Паламар (провідний методист відділу міжнародних зав’язків), Алла Хоптяр (деканеса факультету іноземної філології).
Спікерами події стали команда проєкту Еразмус+ в Україні (Світлана Шитікова, Іванна Атаманчук, Катерина Жданова та ін.), представники закладів освіти зі різних країн світу (Австрія, Німеччина, Франція, Литва, Словаччина, Палестина, США, Швеція, Польща, Туніс, Фінляндія). Національну складову презентували працівники МОН України та науково-педагогічні працівники ЗВО (Любов Щітка, Володимир Бугров, Олег Шаров, Олена Козієвська, Катерина Супрун та ін.).
В програмі першого презентаційного дня Еразмус-тижня – багато інформаційних лекцій щодо пріоритетів міжнародної співпраці, пошуку партнерів та спільних інтернаціональних проєктів. Українські університети ділились власним досвідом щодо їх реалізації академічної мобільності та щодо створення і активації проєктів у співпраці зі іноземними ЗВО. Зокрема, одним із лейтмотивів сесії стало «студентоцентроване навчання та розподіл відповідальності за його реалізацію» (Олег Шаров).
Другий день Еразмус-тижня присвячений, в основному, академічній мобільності. КА1 – це, безумовно, перший крок до реалізації міжнародної діяльності:
– як знайти європейського ЗВО-партнера?
– як підготувати номінованого здобувача вищої освіти до програми?
– як створити правильні умови для студента, які би допомагали йому поєднувати навчання в українському ЗВО та європейському?
Про формування культури мобільності та практики цікавих проєктів багато розповідали посли від іноземних ЗВО: Ян Крмела (Словаччина), Мехді Шаргуі (Франція), Скотт Юнг (Німеччина), Аудра Даргіте (Литва), Катаржина Зочовська (Польща). Фінальна сесія другого дня – це групові обговорення про впровадження та адміністрування міжнародної кредитної мобільності в наших, українських, закладах вищої освіти. Учасники вирішували питання щодо культури Еразмус, філософії оцінювання, розвитку мистецтва й науки, які можливі завдяки програмам Еразмус+.
Третій день ознаменований своєрідним поділом програми на дві полярні частини:
Програма цього дня про НЕО в Україні, про досвід українських ЗВО, їх працівників і студентів та про спільні магістерські програми Еразмус Мундус.
Четвертого дня розглядалися питання з теми «Європейська інтеграція вищої освіти України в контексті Болонського процесу: студентоцентроване навчання, викладання та оцінювання як частина системи забезпечення якості вищої освіти». На пленарній сесії відкрито питання забезпечення якості вищої освіти, освітніх програм та національних підходів до якості вищої освіти в контексті ESG.
П’ятий день – це день Жан Моне Еразмус+. Програма дня вмістила дві частини:
Інформація, яка була презентована фінального дня, розкривала ідею програми Жан Моне та всі деталі, які необхідні для її реалізації в українських ЗВО.
Еразмус+ – це неодмінно впровадження академічної мобільності – КА1, інтерактивна діяльність на міжнародному рівні – проєкти в межах програми КА2, глобальна реалізація наукового потенціалу здобувачів освіти й науково-педагогічних працівників у різних галузях – Жан Моне та Спорт.
Міжнародний тиждень Еразмус+ це:
*лат. Йди зі мною.
Відкрито конкурс на участь науково-педагогічних працівників кафедри образотворчого і декоративно-прикладного мистецтва та реставрації творів мистецтва педагогічного факультету в рамках програми Erasmus+KA 107 в Академії образотворчих мистецтв імені Яна Матейка у Кракові (Республіка Польща).
Deadline – 20 листопада 2019 року.
Відповідно до умов програми кандидати повинні відповідати таким вимогам:
Для завантаження та заповнення резюме перейдіть за посиланням .
Реєстрація учасників конкурсу здійснюється за посиланням з обов’язковим використанням корпоративної поштової скриньки kpnu.edu.ua.
Якщо виникнуть запитання, звертайтесь до відділу міжнародних зв’язків (к. 305).
Реєстраційна форма доступна за посиланням.
Оголошено конкурс на отримання стипендії на навчання здобувачів вищої освіти університету в рамках програми Erasmus+KA 107 в Академії образотворчих мистецтв імені Яна Матейка у Кракові (Республіка Польща).
Deadline – 15 листопада 2019 року.
Конкурс відкрито для студентів педагогічного факультету 2-х, 3-х курсів (бакалаври) та 1-го курсу магістратури спеціальності 023 Образотворче мистецтво, Декоративно-прикладне мистецтво, Реставрація.
Відповідно до умов програми кандидати повинні відповідати таким вимогам:
Для завантаження та заповнення резюме перейдіть за посиланням.
Реєстрація учасників конкурсу здійснюється за посиланням з обов’язковим використанням корпоративної поштової скриньки kpnu.edu.ua.
Якщо виникнуть запитання, звертайтесь до відділу міжнародних зв’язків (к. 305).
Реєстраційна форма доступна за посиланням.
У Києві 25 жовтня відбувся воркшоп “Інтернаціоналізація ЗВО – німецька перспектива”. На заході були присутні представники закладів вищої освіти з усіх регіонів України. Автономія, фінансування та інтернаціоналізація німецьких та українських ЗВО – теми, які були під розсудливим прицілом учасників семінару. Дізнавалась більше про те, як підвищити рівень інтернаціоналізації українських ЗВО, Людмила Коновальчук, провідний фахівець відділу міжнародних зв’язків.
В межах події модератори та учасники працювали над питаннями щодо основних засад, які формують науково-навчально-педагогічну діяльність закладів вищої освіти в Німеччині:
– автономія німецьких університетів;
– глобальні бюджети (саме державні);
– університети самостійно формують освітні програми;
– здебільшого ЗВО фінансуються федеративними землями;
– що більше освітній заклад працює над науковою роботою, то більше отримує коштів на подальший розвиток.
Ірина Шалагінова, голова міжнародного відділу в Universität Koblenz-Landau, подала тези, на яких базується інтернаціоналізація у ЗВО в Німеччині:
Учасники мали нагоду поспілкуватись про те, наскільки українські університети можуть перейняти імпульси німецької системи вищої освіти. Зокрема, на воркшопі підведено підсумки з питання поліпшення міжнародної діяльності в університетах України. Найбільше увага була закцентована на таких:
– діджиталізація;
– активніша комунікація між підрозділами ЗВО;
– популяризація продуктивного міжнародного досвіду;
– внутрішня мобільність між закладами вищої освіти України;
– зменшення аудиторного навантаження для працівників відділів міжнародних зв’язків.
Відділ міжнародних зв’язків – це перспектива глобального розвитку для кожного ЗВО. Підрозділ активно працює на впровадженням не лише «зовнішньої», але й «внутрішньої» та короткострокової мобільності, аби надати студентам можливість вийти зі зони комфорту та подолати страхи, які вони мають.
Відділ міжнародних зв’язків Університету імені Івана Огієнка має на меті реалізувати стратегію інтернаціоналізації на кожному факультеті відповідно до їх профільної діяльності та координувати міжнародну співпрацю у різних структурних підрозділах. Ефективна комунікація між підрозділами у міжнародному контексті дає можливість корелювати зі ЗВО-партнерами на високому рівні.
В межах інтернаціоналізації Відділ презентує інформацію про учасників академічної мобільності (наукове стажування, підвищення кваліфікації, викладання, наукове дослідження, участь у спільних проєктах) та про нові можливості міжнародної співпраці. Така діяльність робить інформацію доступною для здобувачів вищої освіти, відкриває перед ними нові можливості розвитку й навчання, а також сприяє інтеграції іноземних студентів в українське суспільство. 
Еразмус-дні – це подія, присвячена Програмі ЄС Еразмус+, своєрідний флешмоб, який був активний протягом трьох днів – з 10 по 12 жовтня 2019 року. 
Архітектуру події складають різноманітні заходи, конференції, тематичні пікніки, фотосесії й фотосушки, челленджі й інші елементи програми, які формує кожен ЗВО на свій розсуд.
Еразмус-дні об’єднали студентів та науково-педагогічних працівників із різних факультетів. Команда відділу міжнародних зв’язків створила для студентів університету програму, яка весь день розкривала для них інформацію про Еразмус+:
Еразмус-день видався насиченим та яскравим. Презентація інформації про міжнародну мобільність – це шлях відкрити студентам нові можливості для реалізації власних здібностей та до особистісного зросту кожного. Слухачі з цікавістю сприймали розповіді випускників та учасників програми: Олександри Старої, Богдана Щупака, Влади Лісової – студентів університету та Тетяни Сторчової (керівника відділу міжнародних зв’язків), Алли Хоптяр (декана факультету іноземної філології). Розповіді однолітків про досвід участі в програмі Еразмус – це те, що спонукає діяти самому.
Вікторина, гра, яка захопила студентів, та вільна програма презентації допомогли дізнатись більше про можливості навчання й розвитку, які пропонує університет. Важливо, що учасники глибше зрозуміли, що таке Еразмус, яка сутність програми та що ж самі студенти можуть зробити для розвитку Еразмус.
Сподіваємось, вам сподобалось, студентство К-ПНУ. Працюємо далі!
Студентське життя – це час відкритих перспектив і відмінний шанс побачити багатогранність світу.
27-28 травня я стала учасницею міжнародного обміну в рамках програми Erasmus+, який відбувався в м. Новий Сад, Сербії. Захід «National Youth Capitals in Eastern Europe: Moving Forward» об’єднав представників із Сербії, Молдови, Грузії, Румунії, України та Болгарії.
07 червня 2019 року з Республіки Польща повернувся декан факультету фізичної культури Іван Стасюк, який за результатами проведеного конкурсу від 23 квітня 2019 року https://inter.kpnu.edu.ua/2019/04/23/rezultaty-konkursu-prohramy-erasmus-ka107/, взяв участь у викладанні за програмою академічної мобільності Еразмус+ (КА 107) в університеті імені Яна Длугоша в Ченстохові.
Відповідно до підписаної міжінституційної угоди та Mobility Agreement, декан факультету фізичної культури з 03 по 07 червня 2019 року провів 4 лекційних заняття для студентів ОС «бакалавр» Інституту фізичного виховання, туризму та фізіотерапії університету імені Яна Длугоша в Ченстохові. Тематика занять була пов’язана з фізичним вихованням в закладах вищої освіти:
Окрім запланованих лекційних годин Іван Стасюк провів 3 навчально-тренувальні заняття із студентською футбольною командою, яка є бронзовим призером серед студентів Польщі.
Зі слів еразмусівця, участь у програмі стала платформою для набуття європейських практик у викладанні за новими навчальними програмами, що відповідають міжнародним стандартам освіти, а також основою розвитку ефективного співробітництва між університетами, сприяючи процесу інтернаціоналізації Університету Огієнка.
Участь Івана Стасюка у програмі Еразмус+ є сьомою міжнародною академічною мобільністю 2018-2019 навчального року, реалізованою Кам’янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка.