У середу 29 липня о 15:00 відбулася онлайн-зустріч з представниками Міністерства освіти та науки України щодо проведення академічних мобільностей між університетами у межах «САМ Україна». Програма є одним із компонентів ЄС «Дім Європи» та реалізовутиметься Британською Радою разом із Міністерством освіти та науки України впродовж 2020-2022 років.
Фонд імені Фрідріха Еберта (Friedrich-Ebert-Stiftung) – один з найбільших стипендіальних фондів Німеччини, що підтримують обдарованих студентів і молодих учених з різних країн світу.
Рішенням конкурсної комісії Центру Східноєвропейських студій Варшавського університету аспірант кафедри всесвітньої історії Дмитро Бабюк (науковий керівник Сергій Копилов, доктор історичних наук, професор, ректор) проходив наукове стажування в одному з наших партнерських ЗВО – Жешувському університеті. Це наукове стажування тривалістю в десять місяців у межах стипендійної програми Уряду Республіки Польща для молодих науковців. Дмитро Бабюк розповідає про стажування та враження від досвіду.
«Історія програми почалася для мене з інтернет-анонсу, де й розповідалось про «Studium Europy wschodniej». Взяти участь мені порадили знайомі. Я написав мотиваційний лист, прикріпив дані про себе, а також повідомив тему своєї дипломної роботи та її обґрунтування. Надіслав та забув, тому що не мав дуже великих сподівань на перемогу. Згодом, приблизно через місяць, я отримав повідомлення, що проходжу у наступний етап відбору: потрібно їхати на співбесіду у польське консульство (Львів). День та точний час мені повідомили. Співбесіда проходила в вільному форматі, польською мовою – я розповідав про своє майбутнє дослідження. Виявилось, що один із членів комісії багато років тому бував у Кам’янці, тож захотів ще почути цікаві моменти з історії міста. В цілому, співбесіда пройшла цікаво, непомітно затягнулась у часі. Залишаючи консульство я вже був впевнений, що все вдасться. Невдовзі, справді отримав запрошення.
Програма стартувала 1 вересня у Варшаві, де проходили місячні підготовчі курси з польської мови (Варшавський уніврситет). За цей час ми отримали сертифікати на безкоштовну купівлю книг у книгарні. Також залишалось після курсів достатньо часу на прогулянки та архіви. Впродовж місяця була нагода послухати пізнавальні лекції з відомими людьми в університеті та відвідати міністерство закордонних справ. Тут теж були цікаві лекції та не менш цікаві дискусії з посадовцями.
1 жовтня ми отримали направлення до університетів, в яких проходитимемо стажування. Мій – Жешувський університет. Ми отримали адресу гуртожитку, контакти керівника та контакти відділу закордонних зв’язків. Також отримали лист-скерування, де повідомлялись умови навчання. Загалом, потрібно було пройти десять предметів за один академічний рік як вільний слухач. Ми могли самі обирати предмети та формувати розклад і лекцій, і практичних занять. Обов’язковими були піврічні курси з польської мови. В кожному семестрі слід було писати один реферат польською мовою та до вказаного строку здати залікові листи з підписами викладачів та наукового керівника.
Моїм науковим керівником був доктор Томаш Косєк. Дуже пощастило, що він володіє українською, тож спочатку спілкувались рідною мовою, а поступово перейшли на польську. Більшість моїх пар втрапила на групу істориків, тому можна сказати, що в мене з’явилась своя група (як це є у нашому ЗВО). Ми тісно подружились. Взагалі в Жешуві я був вражений ставленням викладачів до українців. Коли дізнавались, що я з Кам’янця – пропонували покавувати.
Впродовж навчання мені вдавалось подорожувати іншими містами, вивчати архіви та збирати потрібні матеріали. У зв’язку з карантином навчання було переведено на дистанційну форму: достатньо було мати інтернет, щоби продовжувати слухати лекції вдома. За цей час була гарна нагода сконцентруватись на основному – написанні дипломної роботи. Вона мала містити не менше, ніж 50 сторінок тексту польською мовою на тему, яку ми подавали ще на початку конкурсного відбору. Тема моєї роботи така: «Fotografia w życiu społeczno-kulturalnym Kamieńca Podolskiego w drugiej połowie XIX i na początku XX wieku». За час дослідження матеріалів назбиралося стільки, що робота замість 50 сторінок розтягнулася на 108 з цікавими архівними фотографіями та новими даними, які ще не були введені до наукового обігу. Захист робіт мав проходити у Варшаві, але, зважаючи на умови пандемії, було вирішено провести онлайн-захист. Була сформована конкурсна комісія, до якої входили науковий керівник та спеціальний член комісії. Захист розпочинався із короткого виступу та відповідей на запитання від кожного члена комісії. Усе виключно польською мовою. Для мене захист пройшов успішно, тож після заповнення всіх необхідних документів, залишилось тільки дочекатися свого диплому.
Узагалі, для мене це був дуже цікавий досвід. Я мав змогу ознайомитись із польською культурою, наукою та способом життя. Познайомився з багатьма цікавими людьми, відвідував різні міста та працював в різних архівних установах, бібліотеках. Вдалось назбирати чимало архівних матеріалів для подальших наукових досліджень. Гадаю, моя співпраця з університетом у Жешуві буде продовжуватись й надалі».
За інформацію аспіранта кафедри всесвітньої історії Дмитра Бабюка